АМПУЛЬНЕ СКЛО — речовина для виготовлення ампул; не має змінювати властивості розчинів для ін’єкцій, бути хімічно і термічно стійким, прозорим, чистим і легкоплавким. Для підвищення хімічної стійкості до складу А.c. вводять оксиди бору та алюмінію. Термічна стійкість А.c. збільшується при введенні до його складу магнію оксиду. Для виготовлення ампул на вітчизняних підприємствах застосовують нейтральне А.c. НС-1, НС-3 і лужне безборне А.c. АБ-1 (для олійних розчинів). А.c. — твердий аморфний прозорий у тій чи іншій ділянці оптичного діапазону (залежно від складу) матеріал, який одержують при застиганні розплаву, що містить склоутворювальні компоненти (оксиди кремнію, бору, алюмінію, фосфору тощо) й оксиди металів (літію, калію, магнію, свинцю тощо). Найпоширеніше силікатне А.c. — структурована маса, одержана в результаті охолодження розплавленої суміші силікатів і оксидів металів. До складу А.c. входять різні оксиди кремнію, натрію, кальцію, бору, алюмінію. Залежно від хімічного складу А.c. поділяють на силікатне, боросилікатне, боратне та ін. Найпростіший склад має А.c., одержане розплавленням кварцового піску (складається з 95–98% кремнію діоксиду) до утворення склоподібної маси, яка використовується для виготовлення так званого кварцового посуду, з високою термічною і хімічною стійкістю. Проте таке А.c. для виготовлення ампул не застосовують, оскільки воно має високу Tпл, для зниження якої до його складу додають оксиди металів.
Промышленная технология лекарств / Под ред. В.И. Чуешова. — Х., 1999. — Т. 2; Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. — М., 1985; Технология и стандартизация лекарств / Под ред. В.П. Георгиевского, Ф.А. Конева. — Х., 1996;.